Узагальнення практики забезпечення права на захист, як однієї із загальних засад кримінального провадження за 2013 рік
Право особи на захист у кримінальному судочинстві є одним з найважливіших інститутів забезпечення прав і свобод людини. Забезпечення такого права є конституційним принципом і повинно суворо виконуватись на всіх стадіях кримінального процесу як важлива гарантія встановлення істини і винесення законного, обґрунтованого і справедливого вироку.
Відповідно до ст. 52 КПК України участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.
За 2013 рік Кам’янобрідським районним судом м. Луганська було розглянуто 6 кримінальних проваджень за обвинуваченням осіб по особливо тяжким злочинам, по 4 з яких були винесені обвинувальні вироки.
Так, вироком Кам’янобрідського районного суду м. Луганська від 21.03.2013 Бутовську Вікторію Станіславівну визнано винною у скоєні злочину передбаченого ст. 115 ч.2 п.2 КК України та призначено покарання у вигляді 12 (дванадцять) років позбавлення волі з відбуванням покарання у кримінально-виконавчому закладі.
Крім того, вироком суду від 25.03.2013 року Корольчука Вадима Івановича визнано винним у скоєнні злочину передбаченого ст. 115 ч.1 КК України та призначено покарання у вигляді 9 (дев'ять) років позбавлення волі з відбуванням покарання у кримінально-виконавчому закладі.
Також, вироком суду від 16.04.2013 року Самохвалова Олександра Анатолійовича визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, та призначено покарання із застосуванням ст.69 КК України у вигляді 5 (п’яти) років позбавлення волі, без конфіскації майна у відповідності до ст. 77 КК України.
На підставі ст. 75 КК України звільнено Самохвалова О.А. від відбування призначеного покарання, якщо він впродовж іспитового строку 3 (три) роки не скоїть нового злочину, та виконає покладені на нього, відповідно до ст. 76 КК України обов’язки.
09.09.2013 року Калича Юрія Леонідовича було визнано винним у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів та призначено покарання за статтями:
- за п.1 ч. 2 ст. 115 КК України у вигляді довічного позбавлення волі,
- за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді 04 років позбавлення волі,
- за ч.3 ст. 185 КК України у вигляді 05 років позбавлення волі,
- за ч. 2 ст. 15, п. 5, 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК України у вигляді довічного позбавлення волі,
- за ч. 2 ст. 289 КК України у вигляді 07 років позбавлення волі, без конфіскації майна.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання довічним позбавленням волі, остаточно призначено покарання Каличу Ю.Л. у вигляді довічного позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за даним вироком, приєднано частину не відбутого покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Луганська від 13.02.2012г., у вигляді 1000 гривень штрафу і призначено Каличу Ю.Л. остаточне покарання у вигляді довічного позбавлення волі та штрафу у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень, який відповідно до ст. 72 КК України виконувати самостійно.
Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 3 грудня 2013 року обвинувальний вирок у відношенні, Калича Юрія Леонідовича було змінено – Калича Ю.Л. засуджено за ст. ст. п.1 ч.2 ст. 115; ч.2 ст. 185; ч.3 ст. 185; ч.2 ст.15, п.п. 5,9,13 ч.2 ст.115; ч.2 ст. 289; ст.. 70 КК України до призначеного судом покарання у вигляді довічного позбавлення волі.
На підставі ч.2 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом поглинання призначеним покаранням менш суворого покарання призначеного вироком Жовтневого районного суду м. Луганська від 13 лютого 2013 року, остаточно призначено покарання у вигляді довічного позбавлення волі.
Також, 1 кримінальне провадження стосовно Гаврюшенко Олексія Володимировича за статтею 115 ч.2. п.6 КК України було передане за підсудністю до Жовтневого районного суду м. Луганська, та 1 кримінальне провадження відносно Кобзаря Олега Олександровича за статтями 15 ч.2. ст.115 ч.2 п.7 КК України, було повернуто прокурору Кам’янобрідського району м. Луганська у зв’язку з тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст.ст. 291, 384 КПК України, що перешкоджає призначенню кримінального провадження до судового розгляду.
При розгляді вищезазначених справ були виконані всі вимоги чинного законодавства, які забезпечують право на захист. При необхідності залучались захисники з центру вторинної правової допомоги.
Необхідно також зазначити, що обов’язкова участь захисника має місце при розгляді кримінальних проваджень стосовно неповнолітніх. Так, положення пункту 1 та 2 частини другої статті 52 Кримінального процесуального кодексу України встановлюють обов'язкову участь захисника в кримінальному провадженні у відношенні осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років чи стосовно яких передбачається застосування примусових заходів виховного характеру.
У 2013 році в провадженні Кам’янобрідського районного суду знаходилось на розгляді та винесено обвинувальні вироки по 4 кримінальним провадженням стосовно неповнолітніх.
Відносно Орлова Максима Володимировича, якого було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, та призначено покарання із застосуванням ст.69 КК України, у вигляді 5 (п’яти) років позбавлення волі, без конфіскації майна у відповідності до ст.98 КК України.
Відносно Соляного Сергія Романовича та Балакіна Олександра Сергійович, яких було визнано винними у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України та призначено узгоджене сторонами покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у вигляді 50 (п’ятдесяти) годин громадських робіт.
Відносно Дєєва Антона Володимировича, якого було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, та призначено покарання у вигляді 1 (одного) місяця арешту.
Відносно Шуйського Романа Володимировича, якого було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, та призначено покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі. На підставі ст.75 КК України Шуйського Р.В. звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він впродовж іспитового строку 2 (два) роки не скоїть нового злочину, та виконає покладені на нього, відповідно до ст. 76 КК України обов’язки:
- не виїжджати за межі України без дозволу органів кримінально-виконавчої системи,
- не змінювати місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи,
- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Вирок стосовно Шуйського Р.В. не набрав законної сили, оскільки була подана апеляційна скарга.
Зазначені кримінальні провадження, були розглянуті уповноваженим суддею на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх.
Також, обов’язкова участь захисника у кримінальному процесі має місце, при розгляді кримінальних проваджень щодо осіб, які не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження, - з моменту встановлення цього факту;
Так, в провадженні Кам’янобрідського районного м. Луганська суду у 2013 році, було розглянуто 2 кримінальних провадження з особами, які не володіли мовою, якою велося кримінальне провадження. Володіння мовою, якою проводиться кримінальне провадження, є оціночним поняттям, тому це питання повинно вирішуватися слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом у кожному конкретному випадку. За загальним правилом особа вважається такою, що не володіє мовою, якою здійснюється провадження, якщо вона не може: а) добре розуміти цю мову; б) вільно розмовляти нею.
Наприклад, кримінальне провадження за обвинуваченням Рисікова Валентина Валерійовича за ст. 309 ч.2 КК України перебувало на розгляді судді Бойко Н.В. за участі захисника. За клопотанням обвинуваченого до участі у справі було залучено перекладача з української на російську мову, послугами якого обвинуваченого було забезпечено протягом всього провадження. Вирок суду також було перекладено російською мовою.
Також, кримінальне провадження за обвинуваченням Шамровського Романа Сергійовича за ст. 164 ч.1 КК України відбувалося за участі захисника та перекладача з української на російську мову. Послугами перекладача та захисника обвинуваченого було забезпечено на кожному судовому засіданні. Процесуальні документи також було перекладено російською мовою.
Щодо інших норм Кримінального процесуального кодексу України, які забезпечують право на захист, а саме статті 53, пункти 3, 5, 6, частини 2 статті 52 КПК України, при розгляді кримінальних проваджень у 2013 Кам’янобрідським районним судом м. Луганська застосовані не були, оскільки на теперішній час у суддів не виникало необхідності їх застосування.
Відносно проблемних питань застосування процесуального закону, який забезпечує право на захист, на нашу думку, можна додати ясності в існуючі непорозуміння. Так, ч.3 ст. 20 КПК України визначає осіб яким надається безоплатна правова допомога – це підозрюваний та обвинувачений. Виникає питання: у зв’язку з чим законодавець виключив з кола осіб, яким може надаватися безоплатна правова допомога засудженого і виправданого, одночасно вказавши їх як учасників процесу, яким право на захист забезпечується. Тому пропонуємо ч.3 ст. 20 КПК України доповнити вказівкою на засудженого та виправданого як учасників процесу, які мають право отримати безоплатну правову допомогу.
_03_03.png)
