УЗАГАЛЬНЕННЯ
судової практики розгляду справ Кам’янобрідського районного суду «Про практику розгляду справ про адміністративні корупційні правопорушення та деякі злочини, передбачені розділом XVII Кримінального кодексу України «Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг».
У 2013 році, згідно із статистичними даними, на розгляді в Кам’янобрідському районному суді м. Луганська перебувало 5 кримінальних справ та проваджень, щодо злочинів відповідальність за які передбачена розділом XVII Кримінального кодексу України «Злочини у сфері службової діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг». З них 2 провадження були розглянуті з винесенням обвинувального вироку, 3 залишились не розглянутими на кінець звітного періоду.
Кримінальне провадження № 436/741/13-к у відношенні Герасимова Олексія Вікторовича, кваліфіковане за частиною 3 статті 368 КК України. Так, у вересні 2012 року, більш точної дати в ході досудового розслідування не виявилось можливим встановити, після надання Архиповим А.М. певного переліку документів, необхідних на укладення договору на постачання електричної енергії, Герасимов О.В., будучи службовою особою, виконуючи організаційно-розпорядчі функції, закріплені його посадовою інструкцією, знаходячись за місцем своєї роботи у службовому кабінеті, розташованому за адресою: м. Луганськ, вул. Кірова, буд. 12а, реалізуючи виниклий в цей момент злочинний намір, спрямований на вимагання грошових коштів, діючи умисно, з метою протиправного збагачення, заявив Архипову А.М., що за сприяння в укладенні та за передання йому договору на постачання електричної енергії між ПП «Контрактпром» та ДП «Донецька залізниця» останньому необхідно передати грошові кошти в сумі 8 тисяч гривень. Не маючи іншого вибору Архипов А.М. погодився на умови Герасимова О.В. Таким чином, Герасимов О.В., являючись службовою особою, отримав хабар у значному розмірі, на загальну суму 8000 гривень, за виконання дій в інтересах Архипова А.М., пов’язаних з укладанням та наданням договору на постачання електричної енергії між ПП «Контрактпром» та ДП «Донецька залізниця», з використанням свого службового становища, що поєднано з вимаганням хабара, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 368 КК України.
Також, кримінальне провадження № 436/1234/13-к у відношенні Лучкіна Олександра Анатолійовича, кваліфіковане за частиною 2 статті 369 КК України. Лучкін О.А. 18 травня 2013 року, об 11 годині 45 хвилин, прийшов до Кам'янобрідського районного сектору в місті Луганську Управління Державної міграційної служби України у Луганській області, який розташований за адресою: м. Луганськ, вул. Карла Лібкнехта, буд. 9-А, впевнився, що у кабінеті № 410, де працює завідуюча Кам'янобрідським районним сектором у місті Луганську Управління Державної міграційної служби Бутенко Наталія Юріївна, нікого крім неї немає, Лучкін О.А. зайшов до кабінету та розповів Бутенко Н.Ю. про мету свого візиту, обставини втрати паспорту громадянина України та намір як найшвидшого, в обхід всіх встановлених процедур, відновлення паспорту громадянина України, шляхом надання їй грошей у розмірі 300 гривень, за вчинення нею в його інтересах відповідних дій з використанням наданої їй влади чи службового становища, та достав із кишені гроші у сумі 300 гривень, банкнотами номіналом 100 та 200 гривень та запропонував їх Бутенко Н.Ю. Остання, в категоричній формі відмовилась від грошей та попросила Лучкіна вийти зі службового кабінету. Тоді Лучкін О.А. наполегливо знову запропонував Бутенко Н.Ю. гроші у сумі 300 гривень за вчинення нею в його інтересах дії по швидкому відновленню паспорту, та оскільки Бутенко Н.Ю. знову відмовилась від грошей, Лучкін О.А. поклав їх на робочий стіл Бутенко Н.Ю. під журнал. Після чого, Бутенко Н.Ю. повідомила про вказаний факт Кам'янобрідський районний відділ ЛМУ ГУМВС України у Луганській області, співробітники якого прибули 18.05.2013 року до Кам'янобрідського районного сектору в місті Луганську Управління Державної міграційної служби України у Луганській області, та в період часу з 12.10 годин по 12.55 годин, провели огляд у службовому кабінеті Бутенко Н.Ю., в ході якого задокументували злочинні дії Лучкіна О.А., та зі столу вилучили гроші у сумі 300 гривень, банкнотами номіналом 100 та 200 гривень. Вказані дії Лучкіна О.А. кваліфіковані за ст. 369 ч. 2 КК України, як надання службовій особі неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
По вказаним кримінальним провадженням судом були винесені обвинувальні вироки, згідно з якими особам були призначені основні види покарання, додаткові покарання застосовані не були. Наприклад, обвинувальний вирок суду від 20 червня 2013 року стосовно Лучкіна Олександра Анатолійовича, дії якого були кваліфіковані за частиною 2 статті 369 КК України, згідно з яким останнього визнано винним та призначено узгоджене сторонами покарання, із застосуванням ст. 69 УК Україні, у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень. Призначаючи покарання у вигляді штрафу суд, враховував майновий стан обвинуваченого, наявність на його утриманні неповнолітніх дітей, батьків похилого віку тощо.
Також, вироком суду від 04 квітня 2013 року Герасимова Олексія Вікторовича визнано винним у вчиненні злочину, відповідальність за який передбачена статтею 368 ч. 3 КК України та було призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, із звільненням від відбування покарання строком на 1 рік на підставі статті 75 КК України, з позбавленням права виконувати організаційно-розпорядні функції та займати адміністративно-господарчі посади на підприємствах усіх форм власності строком на 2 роки. Додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, яке передбачено санкцією статті судом не застосовувалось, оскільки було прийняте рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням. В такому випадку конфіскація майна не застосовується оскільки статтею 77 Кримінального кодексу України передбачено вичерпний перелік додаткових покарань, що можуть бути призначені у такому випадку, серед яких конфіскація майна відсутня, про що у вироку суду були наведені відповідні мотиви та посилання.
Вивченням наданих судом копій вироків по справам вказаної категорії встановлено, що обґрунтування судом правової кваліфікації злочинів не протирічить кваліфікуючим ознакам складам злочинів КК України. При кваліфікації цих злочинів судді керувалися постановою Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року № 5 „Про судову практику у справах про хабарництво ” та при призначенні покарання постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 “Про практику призначення судами кримінального покарання ”.
При розгляді кримінальних проваджень вказаної категорії суд суворо дотримувався вимог глави 35 «Угоди в кримінальному провадженні» Кримінального процесуального кодексу України. Були чітко виконані вимоги статей 474, 475 Кримінального процесуального кодексу України, щодо порядку судового провадження на підставі угоди. Угоди були своєчасно розглянуті та затверджені без порушення норм чинного кримінального процесуального законодавства України. Під час судового провадження з’ясовані всі необхідні обставини для всебічного та повного розгляду справ, а також винесення законного та справедливого вироку суду.
Так, наприклад, з метою перевірки добровільності та усвідомленості обвинуваченим укладеної угоди, було з’ясовано, про зрозумілість обвинуваченим, того що, кримінальне провадження щодо нього може бути розглянуто у судовому засіданні, де обвинувачений зможе мати весь обсяг прав, зокрема, допитувати під час судового розгляду свідків обвинуваченого, подавати клопотання про виклик свідків і подавати докази що свідчать на його користь. Було проведене детальне обговорення з кожним обвинуваченим, для переконання у тому, що визнання вини є добровільним і це зроблено з розумінням того, що обвинувачений відмовляється від своїх прав, включаючи право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов’язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують. Також під час розгляду угод, суд переконався у добровільності їх укладення. Була здійснена перевірка угод на відповідність формальним вимогам які встановлені статтями 471-472 Кримінального процесуального кодексу України.
При розгляді справ були встановленні пом’якшуючи та обтяжуючі покарання обставини для більш правильного його призначення, суд всебічно досліджував матеріали справи щодо наявності таких обставин і навели у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому рішення по розглянутим справам є повністю самостійними і не є залежними від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом’якшують чи обтяжують покарання. Оскільки суд, зокрема, може не визнати окремі з них такими, що пом’якшують чи обтяжують покарання, а також визнавати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.
У 2013 році на розгляді в Кам’янобрідському районному суді м. Луганська перебував 1 адміністративний матеріал № 436/15/47/13-п у відношенні Мізякіна Володимира Сергійовича за частиною 1 статті 172-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП). Перебуваючи на посаді начальника відділення експлуатації фондів – заступника начальника відділу КЕВ м. Луганська Мізякін В.С., всупереч вимогам Закону України “Про засади запобігання і протидії корупції”, 27.06.2013 року у робочий час займався іншою оплачуваною діяльністю з ремонту (будівельних робіт) крівлі будівлі та інших підготовчих робіт з цього приводу. Так, 27.06.2013 року Мізякін В.С. виконав розрахунок необхідних матеріалів для виконання робіт, домовився про орієнтовну вартість робіт в сумі 6000 грн., та відповідно до розписки отримав 1000 гривень в якості авансу за виконання робіт по ремонту крівлі. Такими діями Мізякін В.С. порушив вимоги п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про засади запобігання та протидії корупції ” - займався іншою оплачуваною діяльністю з ремонту (будівельних робіт) крівлі будівлі та інших підготовчих робіт з цього приводу, чим скоїв адміністративне корупційне правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч. 1 ст. 172-4 КУпАП. Постановою Кам’янобрідського районного суду від 01 серпня 2013 року Мізякіна Володимира Сергійовича визнано винним за частиною 1 статті 172-4 КУпАП, вина Мізякіна В.С. підтверджується: протоколом про вчинення адміністративного правопорушення від 01 липня 2013 року, письмовим поясненням Мізякіна В.С. від 27.06.2013 р., поясненнями Калашнікова А.В., поясненнями Водолазького О.О., розпискою Мізякіна В.С. щодо отримання авансу від 27.06.2013 р., актом добровільного вилучення грошових коштів від 27.06.2013 р. у Мізякіна В.С., актом добровільного вилучення розписки, розрахунку робіт від 27.06.2013 р. у Калашнікова А.В., витягом з наказу начальника КЕВ №241 від 01.12.2013 р., роздруківкою електронної версії газети “Бєсплатка” в якій зафіксована об’ява з телефонним номером Мізякіна В.С., військовим квитком Мізякіна В.С. З огляду на наведене, вбачається, що в діях Мізякіна В.С. наявний склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-4 КпАП України, згідно цього на Мізякіна В.С. накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень з конфіскацією отриманої винагороди в розмірі 1000 гривень 00 копійок.
На постанову Кам’янобрідського районного суду м. Луганська від 1 серпня 2013 р. стосовно Мізякіна В.С., останнім була подана апеляційна скарга. Апеляційним судом Луганської області було встановлено, що протокол про адміністративне корупційне правопорушення відносно Мізякіна В.С. складено уповноваженою посадовою особою та відповідає вимогам статті 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення. При розгляді справи судом першої інстанції були виконані всі вимоги статей 245, 280 КУпАП та суд обґрунтовано прийшов до висновку про вину Мізякіна В.С. у скоєнні адміністративного корупційного правопорушення передбаченого частиною 1 статті 172-4 КУпАП.
Постановою апеляційного суду Луганської області від 29 серпня 2013 року, апеляційну скаргу Мізякіна В.С., було частково задоволено. Постанову Кам’янобрідського районного суду м. Луганська від 01 серпня 2013 року про притягнення Мізякіна Володимира Сергійовича до адміністративної відповідальності по ч.1 статті 172-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу у сумі 850 гривень з конфіскацією отриманої винагороди у розмірі 1000 гривень було скасовано. Мізякін В.С. був звільнений від адміністративної відповідальності по частині 1 статті 172-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення за малозначністю правопорушення, суд обмежився усним зауваженням, грошові кошти у сумі 1000 були повернуті Калашникову А.В.
Слід зазначити, що проблемних питань визначення складу адміністративних правопорушень, передбачених у статтях 172-4, 172-5, 172-6, 172-7, 172-8, 172-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення у суддів на теперішній час не виникало.
_03_03.png)
